Державні соціальні допомоги



Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами

Право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Підставою для призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами є видана лікувально-профілактичним закладом довідка встановленого зразка, заява матері, що складається за формою, затвердженою Мінпраці, а також довідка:

– з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;
– ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;
– центру зайнятості про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна;
– Пенсійного фонду України про те, що жінка, яка є фізичною особою – підприємцем, перебуває (не перебуває) на обліку в органах Пенсійного фонду України та не бере участь на добровільних засадах у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
– особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, подають рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

     Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 – до пологів і 90 – після пологів). Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
     У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується на підставі довідки встановленого зразка, виданої лікувально-профілактичним закладом.


Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям

Державна соціальна допомога призначається малозабезпеченим сім’ям, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід, що не перевищує рівень забезпечення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімуму) для призначення допомоги у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб – 21 відсоток, для дітей – 75 відсотків, для осіб, які втратили працездатність, та інвалідів – 100 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.

Для кожної дитини (крім дитини-інваліда), яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини-інваліда, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, – на 20 відсотків.

      Державна соціальна допомога призначається органами праці та соціального захисту населення з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи:

– заява;
– документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім’ї;
– довідка про склад сім’ї;
– декларація про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї);
– довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців.


Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд 

Право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам мають особи, що одночасно відповідають таким умовам:

–  особи, які досягли віку 63 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або визнані інвалідами в установленому порядку. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку; 

–  не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, та допомогу, що призначається відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”; 

–  є малозабезпеченими особами (крім інвалідів I групи); 

–  є інвалідами I групи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Для призначення соціальної допомоги до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання подаються такі документи:

заява за формою, затвердженою наказом Мінпраці, при пред’явленні паспорта, трудової книжки та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера Єдиного державного реєстру фізичних осіб; декларація про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, за формою, затвердженою наказом Мінпраці від 22 липня 2003 р. N 204; копія рішення про встановлення опіки (у разі визнання особи недієздатною); копія посвідчення біженця або тимчасової посвідки на постійне проживання; довідка про склад сім’ї, видана уповноваженим органом за місцем постійного проживання, у тому числі органом місцевого самоврядування. Органи праці та соціального захисту населення у разі потреби додають до заяви витяг з акта огляду, одержаний ними від медико-соціальної експертної комісії.


Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування 

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування та відповідно до законодавства набули статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Для одержання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:

 –  заява опікуна чи піклувальника про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці; 

–  копія рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування; 

–  копія свідоцтва про народження дитини; 

–  довідка з місця проживання заявника про склад сім’ї (для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування і є вихованцями дитячих  навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок бюджетних коштів, – видана органом реєстрації довідка, у якій зазначаються статус дитячого навчального закладу і за які кошти він фінансується, а також підтверджується факт перебування у ньому дітей), 

–  довідки про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує на дитину опікун чи піклувальник (у разі одержання пенсії на дитину органи праці та соціального захисту населення використовують відомості про розмір пенсії, що надійшли від органів Пенсійного фонду України на електронних носіях інформації).

–  медичний  висновок про дитину-інваліда віком до 18 років, виданий в установленому МОЗ порядку

У разі неможливості одержання довідки про розмір аліментів від органів державної виконавчої служби, розташованих на тимчасово окупованій території України та в районі проведення антитерористичної операції, державна допомога призначається на підставі письмової заяви опікуна чи піклувальника про одержання (неодержання) аліментів.

Розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування,

визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги за попередні дванадцять календарних місяців.

Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування,  призначається на дванадцять місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.

Вказана допомога призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.


Допомога на дітей одиноким матерям 

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Особи, які звернуться за призначення допомоги вперше вона призначатиметься з місяця звернення і доходи сім’ї визначатимуться за 6 місяців на момент звернення за допомогою.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію. 

Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи:

–  заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці; 

–  витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про   державну  реєстрацію  народження  дитини,  виданий  відділом державної  реєстрації  актів  цивільного  стану,  або  довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім  міст  обласного  значення)  рад,  із  зазначенням  підстави
внесення  відомостей  про  батька  дитини  до  актового запису про народження  дитини  відповідно  до  абзацу  першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України , або документ про народження,  виданий  компетентним  органом  іноземної  держави, в якому  відсутні  відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;

–  копія свідоцтва про народження дитини; 

–  довідка про проживання дитини з матір’ю,  видана за місцем проживання  сім’ї. У  разі  неможливості  одержати  таку  довідку допомога  призначається  на підставі висновку про початкову оцінку потреб  дитини  та  сім’ї,  наданого  центром соціальних служб для сім’ї,  дітей  та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю.  У  разі  коли  дитина  навчається  за  межами населеного пункту,   в  якому  проживає  мати,  і  не  перебуває  на  повному державному  утриманні,  замість  довідки  про  проживання дитини з матір’ю  подається  довідка з місця проживання матері та довідка з місця проживання (навчання) дитини.

– декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

Усиновлювачі подають також копію рішення про усиновлення.

Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають також копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про смерть одного з батьків та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.

Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають також копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію свідоцтва про смерть одного з батьків та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.


Допомога при усиновленні 

Допомога при усиновленні дитини призначається усиновлювачу, який є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновив дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя – одному з них на їх розсуд).

Для призначення допомоги при усиновленні дитини органові соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:

   – заява усиновлювача (якщо усиновлювачами є подружжя – одного з них), що складається за формою, затвердженою Мінпраці;

   – копія свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом реєстрації актів цивільного стану після внесення змін до актового запису про народження дитини на підставі рішення суду про усиновлення дитини;

   – копія рішення суду про усиновлення дитини. 

   Допомога при усиновленні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше 12 календарних місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.  

Допомога при усиновленні дитини призначається на кожну дитину у  розмірі  та  в порядку, що встановлені для виплати допомоги при народженні  дитини,  на  дату  набрання законної сили рішенням про усиновлення.

Допомога при усиновленні дитини призначається і виплачується усиновлювачу органами соціального захисту населення за місцем його реєстрації. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.


Компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги 

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558 із змінами, затверджено Порядок призначення і виплат компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Хто має право на щомісячну компенсацію:

–   непрацюючі громадяни, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.

Куди звернутись за призначенням:

до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення з такими документами:

1)    Особам, що будуть надавати соціальні послуги із:

–         заявою про згоду надавати соціальні послуги; 

–         паспортом або іншим документом, що посвідчує особу; 

–   висновком лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан Вашого здоров’я дозволяє постійно надавати соціальні послуги; 

–   копією трудової книжки, а у разі відсутності трудової книжки – письмовим повідомленням із зазначенням інформації про відсутність трудової книжки та про останнього місця роботи чи отриманням доходів;  

–   заявою про надання згоди на проведення перевірки даних про доходи з використанням відомостей Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (з урахуванням вимог Закону України “Про захист персональних даних”).

2)    Особа, яка потребує надання соціальних послуг, або її законний представник (у разі визнання цієї особи недієздатною) звертаються із:    

–         заявою про необхідність надання соціальних послуг;

–         паспортом або іншим документом, що посвідчує особу;

–         копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (форма N 157-1/о, затверджена наказом МОЗ від 30 липня 2012 р. N 577)

–   висновком лікарсько-консультаційної комісії про необхідність постійного стороннього догляду та нездатність особи до самообслуговування (за винятком інвалідів I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду).

Порядок видачі такого висновку та його форма затверджуються МОЗ.
Компенсацію призначать виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах: 

15 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам I групи; 

10 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування, інвалідам II групи та дітям-інвалідам; 

7 відсотків – фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам III групи та хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.

Компенсацію фізичним особам, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та інвалідам, що надають соціальні послуги, призначають у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, має право одержувати тільки одну компенсацію незалежно від кількості обслуговуваних осіб, видів та обсягу послуг.

Компенсація за надання соціальних послуг не призначається, у разі, коли фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначено:

–  державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” або надбавку на догляд до державної соціальної допомоги згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”;

–  надбавку на догляд або державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення” і “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

–  відшкодування витрат на надання послуг по догляду відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

–  фізичним особам, які надають соціальні послуги і отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу”;

–         фізичним особам, які надають соціальні послуги на платній основі;

–         самозайнятим особам;

–         фізичним особам, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

–  фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування та перебувають у трудових відносинах, у тому числі на умовах неповного робочого дня (крім роботи вдома).

Термін  призначення компенсації: 

–  на час встановлення групи інвалідності – інвалідам I групи, інвалідність яких встановлена безстроково та які згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією потребують постійного стороннього догляду; 

–  на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.


Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме

Призначення тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, надається на дітей у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру аліментів на одну дитину, що передбачений частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України, тимчасова допомога призначається в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і сумою, що становить 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подано заяву з усіма необхідними документами.

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.

Умови та розмір тимчасової допомоги, який виплачується у разі визначення судом розміру аліментів у твердій грошовій сумі залишилися незмінними та призначаються у відповідності до абзацу 2 пункту 8 постанови КМ від 22.02.2006 №189.

Особи, які звернуться за призначення допомоги вперше вона призначатиметься з місяця звернення і доходи сім’ї визначатимуться за 6 місяців на момент звернення за допомогою.

Тимчасова допомога призначається у разі, коли:
> рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;  

> стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;

> місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.  

Для призначення тимчасової допомоги одержувач подає органу соціального захисту населення за місцем проживання (перебування):

    –  заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;  

    –  копію свідоцтва про народження дитини; 

    –  довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини; 

    –  довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача;

    –  декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї).

   Залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи: 

  •   рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з одного з батьків аліментів на дитину; довідка державної виконавчої служби, що підтверджує факт несплати аліментів одним з батьків протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;  
  •   довідка відповідної установи про здійснення стосовно одного з батьків  кримінального  провадження  або  про  його перебування на примусовому  лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в становленому порядку недієздатним, а також  перебування та строковій військовій службі;
  •   повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) одного з батьків дитини не встановлено. 

Тимчасова допомога призначається дитині віком до 18 років, кожні шість місяців починаючи з місяця, в якому подані усі необхідні документи.

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє одержувачу про те, які документи повинні бути подані протягом місяця.

Рішення про призначення або відмову в призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів після надходження усіх необхідних документів.


Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства та діти-інваліди віком до 18 років.

Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:

◄ інвалідам з дитинства І групи – 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

 ◄ інвалідам з дитинства ІІ групи – 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

 ◄ інвалідам з дитинства ІІІ групи – 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

 ◄ на дітей-інвалідів віком до 18 років – 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 До державної соціальної допомоги призначається надбавка на догляд:

►за інвалідом з дитинства I групи, віднесеним до підгрупи А, у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

►за інвалідом з дитинства I групи, віднесеним до підгрупи Б, – 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

►за одиноким інвалідом з дитинства II або III групи, які за висновком лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу потребують постійного стороннього догляду, – 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

►за дитиною-інвалідом віком до 6 років, віднесеною до підгрупи А, – 100 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;

►за дитиною-інвалідом віком до 6 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;

►за дитиною-інвалідом віком від 6 до 18 років, віднесеною до підгрупи А, – 100 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років;

►за дитиною-інвалідом віком від 6 до 18 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років.

Інваліди з дитинства та діти-інваліди мають право на призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам та пенсії у зв’язку з втратою годувальника одночасно.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку про дитину-інваліда, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України, але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку включно.

Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними

Виплата державної соціальної допомоги може здійснюватися через установи уповноважених банків за письмовою заявою одержувача згідно з діючим Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.


Допомога при народженні дитини

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення   належних умов для  її  повноцінного утримання  та виховання.

Для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального  захисту  населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається:

заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

копія свідоцтва про народження дитини (з пред’явленням оригіналу)

особи, що звернулися за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей (народжених до 30 червня 2014 року),  подають копії свідоцтв про народження кожної дитини, яка враховується під час визначення розміру допомоги

опікуни подають, крім зазначених документів, копію рішення про встановлення опіки.

Жінки, які мають зареєстроване місце проживання на території України  і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України,  подають  видані  компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

У разі звернення одного з батьків дитини (опікуна) за призначенням допомоги при народженні дитини орган соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини в разі її смерті виплачується на підставі копії свідоцтва про народження дитини або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини та копії свідоцтва про смерть.

У разі народження дитини під час перебування жінки в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань адміністрація ізолятора або установи у десятиденний строк після отримання заяви матері про призначення допомоги при народженні дитини подає її заяву і копію свідоцтва про народження дитини органу соціального захисту населення.

Допомога  при  народженні  дитини,  яка  народилася  після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму,  –  на  першу  дитину;  кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,  – на другу дитину;  кратній 120  розмірам  прожиткового мінімуму,  –  на  третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному  розмірі  прожиткового мінімуму  при  народженні  дитини,  решта  суми  допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців,  на другу дитину – 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину – 72 місяців рівними частинами. 

При цьому така допомога надається у розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого на день народження  дитини. 

Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 року, надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги  здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги   виплачується  протягом  наступних  36  місяців  рівними частинами. 

Для осіб, у яких закінчився строк виплати допомоги при народженні першої дитини, яка виплачується 24 місяці, на наступних 12 місяців призначається допомога до досягнення дитиною трирічного віку  в  розмірі  130  гривень.

Допомога при народженні дитини призначається за умови,що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних  місяців після  народження дитини. 


Зразки документів

Про розміри державної допомоги в 2017 році